Голубовська про руйнацію вищої медичної школи в Україні
Професор‑інфекціоністка Ольга Голубовська заявила, що система вищої медичної освіти в Україні перебуває у стані руйнації, а реформи призвели до абсурдних юридичних обмежень для викладачів‑лікарів.
Історичний контекст
За словами Голубовської, процес деградації розпочався ще у 1990‑х роках, коли клінічні кафедри втратили підтримку в лікувальних закладах і фактично стали «непотрібними».
Наслідки реформ
Після останніх реформ викладачі‑професори, доценти та хірурги, які працюють у медичних вишах, не визнаються лікарями в системі Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Це означає, що вони юридично не мають права безпосередньо лікувати пацієнтів.
Приклад під час пандемії
Під час COVID‑19 ситуація ускладнилася: викладачі готували нормативні документи, навчали колег і працювали з хворими, а коли замовляли таксі для перевезення медиків, їм відмовляли, посилаючись на відсутність статусу лікаря в НСЗУ.
Вплив на медичне середовище
Такі обмеження деморалізують медичних фахівців, підривають їхню професійну гідність і ускладнюють надання допомоги пацієнтам.
Порівняння з європейською моделлю
У Європі діють університетські клініки, де викладачі одночасно працюють як лікарі. Голубовська навела приклад видатного українського хірурга Петра Фоміна, якому через відсутність офіційного статусу лікаря в НСЗУ заборонили записувати свої операції.
Роль керівництва лікарень
За словами професорки, коли адміністрація створює належні умови, кафедри можуть ефективно функціонувати. Проте системні прогалини часто ускладнюють роботу навіть найвідоміших фахівців.
Позитивний досвід
Під керівництвом академіка Жанни Возіанової практикували щоденні розбори випадків за участю лікарів, медсестер і студентів, що формувало повноцінну медичну школу.
- Клінічні кафедри втрачають підтримку в лікувальних закладах з 1990‑х років.
- Викладачі‑лікарі не визнаються лікарями в системі НСЗУ.
- Під час пандемії їм відмовляли у транспорті через відсутність статусу лікаря.
- Відсутність університетських клінік ускладнює поєднання викладацької та клінічної діяльності.
- Адміністративна підтримка може частково компенсувати системні прогалини.
- Позитивний досвід існує, коли керівництво активно залучає всіх учасників медичної практики.
Поточна система підриває професійну гідність медиків і перешкоджає ефективному навчанню майбутніх лікарів, що вимагає термінового реформування нормативної бази та впровадження університетських клінік.