Принцип «гроші йдуть за пацієнтом» не підходить для екстрених служб
Професор Ольга Голубовська, завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету, зазначила, що фінансова модель, за якою кошти виділяються лише за кількістю пацієнтів, не може застосовуватись до швидкої допомоги та інших невідкладних служб. За її словами, такі служби мають бути готові діяти в будь‑яку хвилину, незалежно від навантаження.
Чому модель не працює
Голубовська порівняла це з оплатою пожежників лише після гасіння пожежі або СБУ лише після затримання. Вона підкреслила, що інфекційна служба теж входить до категорії невідкладних і повинна мати постійний доступ до ресурсів.
Складнощі визначення вартості лікування
У межах пакетів Національної служби здоров’я України часто не залучають інфекціоністів до розрахунку тарифів. Професорка вважає, що реальну вартість має визначати спільно лікарі та фінансисти, адже передбачити витрати на конкретного пацієнта заздалегідь неможливо.
- Один і той самий діагноз (наприклад, кишкова інфекція) може вимагати різних обсягів допомоги – від легкого перебігу до дегідратаційного шоку і ниркової недостатності.
- Багато закладів не мають необхідного обладнання, хоча закон передбачає його наявність, що ставить лікарів у конфлікт між системою і пацієнтом.
- Деякі лікарні зловживають пакетами НСЗУ, намагаючись компенсувати фінансові труднощі.
Новий стандарт госпіталізації
У серпні Міністерство охорони здоров’я ухвалило єдиний стандарт з чіткими критеріями госпіталізації. Він об’єднав різні протоколи та визначив підстави для стаціонарного лікування, зокрема цілодобове медичне спостереження, постійний моніторинг життєвих функцій та високоризикові втручання. Остаточне рішення про госпіталізацію залишається за лікарем, який оцінює стан конкретного пацієнта.
Для ефективного фінансування медичної системи необхідно залучати профільні асоціації, лікарів і фінансистів, щоб визначити реальні витрати та усунути проблемні місця.
Висновок: без адаптації фінансових механізмів під особливості екстрених та інфекційних служб система охорони здоров’я ризикує втратити оперативність і якість допомоги, що підкреслює потребу у спільному визначенні вартості лікування.